Забір урогенетального матеріалу

Забір урогенітального матеріалу — це процедура, під час якої береться біоматеріал із сечостатевих шляхів для аналізу на наявність інфекцій, запалення або змін у мікрофлорі. Залежно від статі та мети, забір проводиться різними способами.

У жінок:

Найчастіше беруть:

  • Зішкріб з шийки матки (цервікального каналу)

  • Матеріал із піхви

  • Уретри (сечовипускального каналу) — рідше

Як проводиться:

  • На гінекологічному кріслі, стерильним зондом/щіточкою/ватною паличкою

  • Займає кілька секунд, може бути трохи неприємно

  • Використовується для:

    • ПЛР-аналізів (на хламідії, мікоплазму, уреаплазму, ВПЛ тощо)

    • Мікроскопії мазка (на флору)

    • Бакпосівів

У чоловіків:

Беруть:

  • Зішкріб із уретри (сечівника)

  • Секрет простати (після масажу простати)

  • Спермограму або еякулят (для глибшої діагностики)

Як проводиться:

  • Спеціальним одноразовим зондом із уретри на 2–3 см

  • Процедура коротка, але може бути болісною чи неприємною

На що досліджується урогенітальний матеріал:

  • ПЛР — точне виявлення ДНК збудників:
    Хламідії, мікоплазма, уреаплазма, трихомонади, ВПЛ, герпес

  • Посіви — визначення бактерій, грибків і чутливості до антибіотиків

  • Мазок на флору — оцінка кількості лейкоцитів, епітелію, наявність грибків або коків

  • Цитологія — наприклад, PAP-тест для жінок

Підготовка до забору:

  • 24–48 годин не мати статевих контактів

  • Не використовувати вагінальні або уретральні свічки, креми, спринцювання

  • Не мочитися 2 години перед забором (особливо для уретрального аналізу у чоловіків)

  • У жінок — краще не в період менструації

Консультація